środa, 4 grudnia 2013

Wystawa ikon w Warszawie 13.12.2013

wtorek, 12 listopada 2013

Jazz Bez 2013 & Openclose w Nowicy


Koncert/wydarzenie/prowokacja. Będzie to wolna, otwarta, egalitarna scena. Bez tradycyjnego podziału na początek i koniec, na kilka odrębnych występów, bez podziału na wykonawców i słuchaczy. Pozwalająca wszystkim Uczestnikom na niczym nieskrępowaną wypowiedź. Zaproszeni goście mają dzięki swemu doświadczeniu inspirować i pobudzać Uczestników do aktywnego udziału. Ustawione komputery podłączone do sieci, z rzutnikami wyświetlającymi treści wybrane przez każdego, kto będzie chciał się wypowiedzieć, będą stanowić dla grających natchnienie. Całość to otwarta formuła bez sztywnych ram czasowych i ze swobodą włączania się i wyłączania każdego, kto ma coś do przekazania. Kto chce ten gra co chce. Openclose!

OPENCLOSE, to otwarta, przemieszczająca się, międzynarodowa scena swobodnej improwizacji. Swój początek miała w 2008 roku w Grudziądzu i opierała się na muzykach GRUPY DIALOGU oraz dawnego ALCHEMIKA SENDIVIUSA.OPENCLOSE ma formę dzieła otwartego, która uległa transformacji do zasady, że każdy pojawia się, aby grać swoją muzykę w otoczeniu innych, którzy także grają swoją muzykę. Tak powstają różne formy muzyczne.Otwarta formuła creative commons powoduje, że nagrywany materiał jest dostępny na stronie 34dialog.

Program:

24.11 - Krapoola, Angela, Muozik
25.11 - Graal / Openclose - Krapola, Angela, Muozik, Jiku55, B*tong
26.11 - Jjiku55, B*tong

Więcej informacji na stronie projektu Openclose.


The Jazz Bez Ukrainian-Polish jazz festival will take place in the Polish village of Nowica, a birthplace of  one of the greatest Ukrainian poet Bohdan Ihor Antonych. The concerts in Nowica (24-26 November 2013) are a symbolic launch of the 13th Jazz Bez to be held on 4-15 December in the Polish and Ukrainian cities of Lviv, Kyiv, Kharkiv, Rivne, Lutsk, Mostyska, Lublin, Sanok, Gliwice, Przemysl

After World War II this Lemko village was included in the Lesser Poland Voivodeship. Nowica is famous for its rich cultural life. All year round it holds and hosts various open airs, workshops, master classes, theatre and music festivals, attracting audience from all over Poland. In recent years Nowica has become an attractive place for Ukrainian artists, and since 2009 it has been hosting  the Jazz Bez festival.

This year the Jazz Bez-Nowica will feature the performances by the JIKU55 project from Japan; the GRAAL famous Polish project, established by Antoni Gralak, a known trumpeter, composer and  music produce; video-sound experiments by young artists;  and the performance by known   Spanish artist based in Berlin.

Nowica -  a picturesque village in Poland inhabited by Lemkos, with a well-preserved old churches, cemeteries and houses. In the early 90's a few artists  decided to settle in Nowica  with the aim to make it  a sort of  “cultural center for us".

At present the village of Nowica calculates  about 50 houses,  but it has became an  area  for  art actions organised by the Stowarzyszenie Przyjaciół Nowicy / Nowica Friens Assocation, including  the annual Spotkania Teatralne INNOWICA Theatre  Festival, the Internatinal iconography master classes,  exhibitions of paintings, photo exhibitions, concerts and workshops.

The Jazz Bez International Festival is the largest, longest-running and most experienced jazz festival in Ukraine.The Jazz Bez particularity is a combination of all possible jazz styles (swing, fusion, bebop,jazz rock, funk, cool, free jazz), experimental and improvised music.
.
This year the Festival will feature above 150 musicians from Ukraine, Poland, USA, Israel, UK, Germany, Denmark, Switzerland, Italy, Belarus, Georgia, Armenia, and Azerbaijan.

JAZZ BEZ 2013 PROGRAMME

Contact in Lviv.

piątek, 23 sierpnia 2013

V Międzynarodowe Warsztaty Ikonopisów - Nowica 2013


W dniach 8-22.09.2013 roku odbędą się V Międzynarodowe Warsztaty Ikonopisów w Nowicy. Tegorocznym tematem będą "Święci Pańscy - Męczennicy i Wyznawcy". Więcej informacji wkrótce. Zaparszamy.

sobota, 18 maja 2013

Danylo Mowczan - Człowiek i cherubin (wystawa ikon w Poznaniu)

"Pisanie ikony jest przede wszystkim modlitwą i przebywaniem w obecności Najwyższego" - na niezwykłe spotkanie sacrum i profanum połączone z krótką opowieścią o filozofii ikony zapraszamy w piątek 17 maja o godz. 19.00 do Muzeum Archidiecezjalnego w Poznaniu. Twórczość Danyła Mowczana to nawiązanie do tradycyjnej ikony zachodnioukraińskiej, a także dziedzictwa Jerzego Nowosielskiego. Zachęcamy do poznania mistycznej strony wschodniego sąsiada. Wystawa potrwa do 7 czerwca.

Danyło Mowczan (ur. 1979) – absolwent Lwowskiej Narodowej Akademii Sztuk Pięknych (2006), stypendysta „Gaude Polonia” (2012). W Polsce jego prace były wystawiane m.in. we Wrocławiu (2012, Centrum Sztuki IMPART) i Częstochowie (2013, Galeria Dobrej Sztuki).

Wystawa odbędzie się w ramach VI Festiwalu Kultury "Ukraińska Wiosna" 2013

Noc Muzeów w Krynicy, koncert Julii Doszny, Nikifor na Ukrainie

"Zapraszam serdecznie na koncert w Nowym Sączu - do Galerii Marii Ritter 18-go maja na godzinę 18:00" - Julia Doszna

Prace Nikifora z Muzeum Okręgowego w Nowym Sączu jadą na Ukrainę
Termin : 16.05.2013  - 30.06.2013

Nikifor, jeden z najsłynniejszych na świecie artystów z kręgu sztuki "naiwnej", był Łemkiem z Krynicy. Łączył go szczególnie silny związek emocjonalny z cerkwią greckokatolicką i z prawosławiem. Obecnie jest zaliczany obok Andy’ego Warhola do najwybitniejszych w dziejach artystów łemkowskich. Muzeum Okręgowe w Nowym Sączu, posiadające największą na świecie kolekcję dzieł tego malarza, zostało zaproszone przez Muzeum Narodowe Ukraińskiej Sztuki Ludowej w Kijowie do wspólnej organizacji wystawy jego twórczości w stolicy Ukrainy.

Sztuką Nikifora szczycą się dzisiaj zarówno Polacy jak i Łemkowie i Ukraińcy, dlatego planowana wystawa, w tak szczególnym miejscu jakim jest zabytkowy zespół Ławry Peczerskiej w Kijowie, powinna stać się wydarzeniem o najwyższej randze w zakresie współpracy kulturalnej w dziedzinie muzealnictwa i plastyki pomiędzy Polską i Ukrainą w 2013r.

Prezentacja unikalnej kolekcji ze zbiorów Muzeum Okręgowego w Nowym Sączu, to pierwsza w ogóle  wystawa twórczości Nikifora ze zbiorów polskich muzeów na Ukrainie, dająca szanse na rozwinięcie współpracy międzynarodowej w dziedzinie muzealnictwa, stwarza perspektywę dalszej współpracy i kulturowego zbliżenia Polski i Ukrainy, poprzez wskazanie elementów wspólnego dziedzictwa, takich jak właśnie twórczość Nikifora.

Na wystawie zaprezentowane zostaną w szerokim wyborze unikalne, auten tyczne dzieła Nikifora, wykonane we wszystkich technikach artystycznych jakimi malarz się posługiwał /akwarela, gwasz, kredka, ołówek/. Wystawa pokaże chronologiczny przekrój twórczości artysty, ze szczególnym uwzględnieniem najpiękniejszych obrazów Nikifora wykonanych w okresie międzywojennym. Pokazane zostaną wszystkie główne cykle tematyczne obecne w twórczości krynickiego artysty. Część malarską ekspozycji uzupełnią archiwalne zdjęcia artysty oraz powiększone fotograficzne reprodukcje wybranych prac. Wystawie towarzyszyć będą inne działania, takie jak prezentacja filmów dokumentalnych o Nikiforze /”Mistrz Nikifor”, reż. J. Łomnicki 1956, „Taki świat”, reż. Tad. Stefanek 1967/   i filmu fabularnego „Mój Nikifor” w reż. Krzysztofa Krauze, a także wykład o Nikiforze /kurator wystawy, Zbigniew Wolanin/, występ artystów z Łemkowszczyzny - Julii Doszny i Piotra Trochanowskiego na wernisażu. Zos tanie wydany  bogato ilustrowany katalog z tekstem w językach polskim i ukraińskim.

Koordynatorem projektu jest Zbigniew Wolanin, etnograf i kustosz w Muzeum Okręgowym w Nowym Sączu, kurator kolekcji Nikifora w zbiorach muzeum, autor stałej ekspozycji w Muzeum Nikifora  w Krynicy  i kilkudziesięciu wystaw twórczości Nikifora w kilku krajach. Prace związane z konserwatorskim i technicznym przygotowaniem ekspozycji, wykona profesjonalny zespół zatrudnionych w Muzeum konserwatorów dzieł sztuki. Przygotowaniem wystawy w Kijowie zajmie się zespół pracowników Muzeum Okręgowego w Nowym Sączu  i ukraińskich specjalistów z Muzeum Narodowego w Kijowie.

czwartek, 25 kwietnia 2013

VI Spotkania Teatralne Innowica 2013 - program


Szanowni Państwo,

Przedstawiamy program VI Spotkań Teatralnych INNOWICA 2013, które odbędą się w dniach 30.05-1.06.2013 tradycyjnie we wsi Nowica.

30 maja (czwartek)

    19.00 - Moderngroove (scena Nowica 9)
    19.40 - Improvision (scena Nowica 9)
    21.00 - Teatr Formy "Pandora" (Sarepta)
    23.00 - Teatr ITD "Ono" (sień Nowica 9)


31 maja (piątek)

    10.30 - otwarcie (Sarepta)
    11.00 - Walny Teatr "Misterium narodzenia" (Sarepta)
    12.00 - Ania Broda (Nowica 21)
    15.00 - Divadlo Alexandra Duchnovica "O dvoch generaloch" [Słowacja] (Sarepta)
    17.00 - L.Dyblik + A.Siemieniszczew „Towarzysze, czas wstawać!” (szkoła)
    19.00 - Ukrainność (Sarepta)
    21.00 - Cierliński / Latecki / Pałyga (scena Nowica 9)
    22.30 - Burdon [Ukraina] (scena Nowica 9)

1 czerwca (sobota)

    13.00 - Teatr Węgajty „Ogień, kryzys, Central Station” (szkoła)
    14.30 - Teatr Węgajty „Ogień, kryzys, Central Station” (szkoła)
    16.00 - Aquavoice + Ewa Łuczejko (Serencza) (Sarepta)
    17.00 - Micne Zila (Sarepta)
    18.00 - L.Dyblik + A.Siemieniszczew „Towarzysze, czas wstawać!” (szkoła)
    20.30 - Teatr Latarnia "Mała pasja, czyli historia o psie Pana Jezusa" (Sarepta)
    22.00 - Uliana Horbaczewska + Mark Tokar "Ultramaryna" [Ukraina] (scena Nowica 9)
    23.30 - "Noc świętokrzyska w Nowicy" (Ankh, Koloroffon, Dżin Dżin) + Nowica 9 (scena Nowica 9)

2 czerwca (niedziela)

    10.00 - Nabożeństwo w cerkwi. Po nabożeństwie Adam Strug a capella - Nabożne Pieśni Kurpiowskie (cerkiew św. Paraskewy)

Spotkaniom towarzyszą:

    projekcje: Sergiej Savczenko + Aleksy Choroszko [Ukraina] (scena Nowica 9)
    wystawa obrazów: Aleksander Zabawczyk  [Białoruś] (Sarepta)
    wystawa grafiki: Dymitr Surynowicz [Białoruś] (Nowica 21)
    kiermasz DudenGra (Nowica 8)
    pokaz tradycyjnego toczenia łyżek codziennie o 13.00 - Piotr Michniak (Nowica 14)

środa, 24 kwietnia 2013

Rozmowa z Mateuszem Sorą i Katarzyną Jakubowską-Krawczyk (Nasze Słowo)

Катажина Якубовська-Кравчик і Матеуш Сора. Фото авторки статті
«Якщо в іконі звучить сучасна мова, це не означає, що тут порушено канонічність»

Розмовляла Анна Kоженьовська-Бігун - КУЛЬТУРА - №11, 2013-03-17

Розмова з Катажиною Якубовською-Кравчик і Матеушем Сорою, організаторами Міжнародних майстер-класів з іконопису в Новиці

Звідки взялася ідея майстер-класів з іконопису в Новиці?

Матеуш СОРА: Сенс заходів у Новиці – широкий. Ці заняття, співорганізатором яких від самого початку, з 2009 р., стало Братство греко-католицької молоді «Сарепта», є одним з декількох проектів, що їх здійснює Товариство друзів Новиці. Ми організовуємо не тільки семінари з іконопису, але й, наприклад, спільно з товариством «Маґурич» ремонтуємо покинуті кладовища з часів І Світової війни, зі «Сарептою» проводимо театральний фестиваль на зламі квітня і травня, беремо участь у фестивалі «Jazz Bez».
Пригода з сучасними іконописцями розпочалася в нас тоді, коли ми шукали виконавця ікони, яка мала потрапити до православної церкви Архангела Михаїла у Прислопі. Я тоді думав, що сучасна ікона – це тільки Юрій Новосільський. На своє здивування, я познайомився з досить цікавими нинішніми майстрами іконопису. Їм усім, звісно, доводиться мати справу з «тінню Новосільського». Однак постають дуже цікаві та ориґінальні роботи. Врешті-решт ми замовили ікону в Малґожати Давидюк з Перемишля. Малґожата показала мені свої праці, які були натхнені іконописом. Вони здавалися мені настільки цікавими, що ми 2008 р. влаштували Малґожаті виставку в рамках театрального фестивалю «Інновиця». Точкою повороту стала зустріч з проф. Романом Василиком з Академії мистецтв. Я поїхав до нього до Львова і зумів переконати, щоб він навідався до Новиці зі своїми учнями. Умовою, що її висунули львів’яни, була участь у семінарі духівника. Це вдалося зробити – і тодішні заходи загалом трохи нагадували чернече життя: постійний ритм дня, молитви, спільні трапези і праця.
Коли ми організували перші майстер-класи, ми знали, що треба популяризувати добрих сучасних митців, які фактично не мають можливості показати своїх робіт у ґалереях. Їх можна побачити або в церквах, або десь на приватних квартирах. Саме тому ми до Новиці запрошуємо цікавих сучасних художників, а створені в ході занять праці демонструємо на післяпленерних виставках у Польщі, в Україні та Білорусі. Ідею майстер-класів позитивно оцінив архиєпископ Іван Мартиняк, який надав заходові свій патронат.

У традиційному мисленні ікона повинна бути копією – і кожна з них є однаково чудотворною…
М. С.: Це не так. Не треба навіть їхати до львівського музею Андрея Шептицького – вистачить просто піти до музею в Сяноці або в Ланьцуті й побачити, що це мистецтво розвивалося в будь-які епохи. У випадку «новицьких» ікон деякі теми були розглянуті і «традиційно», і «по-сучасному». Для прикладу, ікони пророка Іллі чи Преображення Господнього. Звичайно, є люди, для яких погляд на ікону зупинився на естетиці кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Проте, якщо подивимося на образи XV–XVI ст., то побачимо, як змінювалися ікони в залежності від часу, коли вони поставали.
Катажина ЯКУБОВСЬКА-КРАВЧИК: Якщо в іконі звучить сучасна мова, це абсолютно не означає, що тут порушено канонічність. Іконописці дуже чутливі на збереження певної ієрархії та перспективи.

В чому різниця між сучасною іконою і старовинною?
К. Я-К.: Питання в тому, наскільки вони відрізняються взагалі… Пригадаймо хоча б образи Петра Холодного…
М. С.: У канонічному сенсі вона й далі залишається іконою. Але візьмімо, наприклад, ікони Дмитра Гордиці. Видно, що автор свідомо цілеспрямовано черпає з експресіонізму. Є також явне натхнення наївним мистецтвом – хоч би в Олі Кравченко.

Ви пропонуєте теми учасникам майстер-класів?
М. С.: Спершу ми не підказували тем – і в результаті виявилося, що в нас було 10 ікон Христа Вседержителя і 5 або 6 образів Спаса Нерукотворного. Наступного року ми вже підготували перелік тем на вибір. Деякі теми, звичайно, повторяються.
К. Я-К.: Якщо теми й повторюються, ці ікони великою мірою є авторськими. Вони не є класичними копіями. Вони – дуже різні, і навіть якщо є одна й та ж тема, можна побачити, як різні митці її інтерпретують.

Але ви завжди маєте загальну тему майстер-класів?
М. С.: Так, спершу це був Спаситель. Відтак – Богородиця й посланці Бога зі Старого Заповіту. В загальному сприйнятті це була Марійна ікона. У Польщі вона передусім асоціюється з Ченстоховською Матір’ю Божою. Але ми прагнемо передати все багатство сакрального мистецтва.

Як ви вибираєте учасників майстер-класів?
М. С.: Через наших партнерів, наприклад, Львівську національну академію мистецтв. Щоб приїхати на майстер-класи, треба отримати схвалення, наприклад, проф. Романа Василика чи Костянтина Марковича.
К. Я-К.: Ідея майстер-класів – в тому, щоб зустрілися і професійні художники, й аматори. Новиця стала місцем, де митці з різним рівнем можуть обмінятися досвідом, де дійсно зустрічаються творці різних конфесій і представники різних шкіл іконопису.
М. С.: Цей наш проект «вистрілив» у час відродження зацікавленості іконою.

Ну саме: з’являється твердження (навіть у «Нашому слові») нібито відбувається комерціалізація ікони, що ікона повинна зберігати свій сакральний вимір, а не блукати по виставках…
К. Я-К.: Ці виставки мають свою специфіку: вони розпочинаються зі спільної молитви, у них беруть участь люди різних віросповідань. Прекрасним прикладом є Луцьк. Там на відкриття виставки, співорганізатором якої традиційно є польське консульство, а улаштовують її в залі Спілки художників Волині, приходить римо­католицький єпископ, представники греко-католиків, Православної церкви Московського і Київського патріархатів та Автокефальної. Ікона стає пунктом, в якому всі вони можуть зібратися, молитися разом, розпочинати натхненний іконою діалог.
М. С.: На наших вернісажах дуже часто виступають хори. Цього року на вернісажі у Львові з концертом церковних піснеспівів виступила Наталка Половинка. Це – не повсякденні речі.
К. Я-К.: Дуже сильною подією завжди є церемонія відкриття виставки після пленеру в Замлинні на Волині. Щороку приходить усе село, розглядаючи це як молитовну подію. Для цих людей особливо важливим є сакральний вимір, а не художній. Показовим також стало запрошення нас до Жировичів – центру білоруського православ’я.

Новицька ікона авторства Остапа Лозинського – також, можна сказати, некласична, через наявність Никифора й Антонича, але добре узгоджується з культурними традиціями місця, де була створена. Фото Вацлава Буґна
Що пізніше відбувається з іконами, які постають під час майстер-класів у Новиці?
М. С.: Дуже часто ці ікони потрапляють до храмів, передаються як подарунок тим, хто будь-яким чином підтримує наш проект. Організатори майстер-класів залишають за собою право на одну роботу від кожного учасника – це тому, щоб в недалекому майбутньому мати можливість представити збір сучасних ікон. Такого збору ніде сьогодні нема. Поки що ці ікони, відкладені після кожних майстер-класів, будуть представлені у греко-католицькій парафії містечка Криниці-Здрою, яка є осідком «Сарепти».
К. Я-К.: Прекрасним прикладом є хоча б каплиця в Новиці. Вже два роки туди потрапляють нові й нові ікони. Сподіваємося, що невдовзі там буде іконостас.
М. С.: Навколо цього проекту хочемо запустити різні громадські заходи. Майстер-класи в Новиці є джерелом натхнення для багатьох різних починів – таких, як уже згадуваний пленер у Замлинні. Навколо наших виставок організовуються колеґи з Кракова, Люблина, Луцька та Львова. Натомість ті ікони, що не переходять у власність нашого товариства, автори просто продають. І в цьому – нічого поганого.

Але ж вам закидають комерціалізацію ікони!
М. С.: Я Вас запевняю, що це бізнес, на якому не можна заробити – нам самим щороку ледве вдається скласти бюджет. Митці, які беруть участь у наших семінарах, досить часто самі вперше зустрічаються в Новиці. Новиця стає місцем, де можна не тільки разом помолитися, але й подискутувати про живопис. Майстер-класи – це завжди свого роду конференції, ми запрошуємо теоретиків та істориків мистецтва, богословів, знавців музейної справи й архітекторів. Останнім разом ми говорили про сучасну ікону в історичних приміщеннях. Однак наші амбіції – значно ширші.
К. Я-К.: Майстер-класи відбуваються у вересні, коли ще можна розписувати церкви. Митці часто відмовляються від цього заняття, щоб приїхати до нас. Виявляється, що два тижні, проведені в Новиці, – це те, задля чого варто відмовитися від заробітку.

Про що митці сперечаються?
К. Я-К.: Про те, наприклад, коли ікона перестає бути іконою.
М. С.: Я був свідком такої ситуації. Я увійшов до кімнати одного з митців, де на столі лежав чудовий ескіз. Але ікона з того не вийшла, бо композиційно фіґура Христа була дещо зміщена. На думку автора, це був образ на релігійну тематику, а не ікона.

Якою буде тема наступних майстер-класів у Новиці?
М. С.: Мученики та сповідники. Наступним разом ми завершуємо певний тематичний цикл, але в нас є ідеї стосовно того, що робити далі. Майстер-класи мали стати одноразовою подією. Я ніколи не думав, що цей проект може тривати п’ять років. Але це викликало неймовірне зацікавлення. Бачимо, що відвага організаторів і засновників не є перешкодою в представленні ікон, навпаки – у нас це плюс.